Двоє неординарних дітей виросли в таких же незвичайних дорослих, які продовжували грати. З самого дитинства їм було хоч би шо, ні соціальні відмінності, ні проблеми в школі. Вони знайшли свій спосіб піти від рутини і буденності. Але можливо цей спосіб на стільки небезпечний, що мало не вбив їх обох. Такі сильні почуття рідко зустрічаються. І навіть через десять років, після шлюбу з іншими, вони не змогли стати розсудливим і відмовитися від гри, яка стала їх життям. Хоча комусь вони можуть здатися повними психами. Фільм змінює світогляд, змушує осмислювати власне життя. Адже воно коротке і чи варто витрачати її на побут і нудні вчинки? Або в ній є місце безумствам і сміливим рішенням. І так, все родом з дитинства. У картині є своя особлива психологія. Її девіз «зате є що згадати». Брати один одного «на слабо» так весело, особливо якщо цю безрозсудність можна пронести через все життя.